Жінки у ре мінорі
12+

на музику Й.С. Баха, концерт №1 для клавіру з оркестром/ре мінор
балет на 1 дію

0:30
30 хв
лібрето, хореографія, постановка
заслужений діяч мистецтв України
художник костюмів
асистенти хореографа
художник світла
звукорежисер
заслужений діяч мистецтв України

Завіса відкриває сцену, і виявляється, що геть уся трупа - так-так, і хлопці також - одягнені у добре скроєні сірі сукні, що нагадують вбрання праль усіх часів до винаходу пральних машин. Ці пралі зайняті надзвичайно важливою справою: відтирають і відшкрябують, вибивають і виполіскують якісь невидимі часточки бруду зі свого одягу. Аж ось з'являється клапоть червоної тканини. І одна з праль приймає її як виклик.

Це вистава про здатність ризикувати, кохати, мужньо виходити з середовища (яке, звичайно, чинить опір до останнього) - й водночас про жіночність, якій пощастило розкритися і зустрітися зі справжньою благородною чоловічою мужністю: дует солістки і соліста в ці хвилини захоплює надзвичайно. І здається, ніби це історія однієї унікальної свавільної дівчини серед усіх «сірих куриць» (які, до речі, утворюють на сцені надзвичайно складну і дисципліновану геометрію ліній і фігур). Проте ре-мінорний клавірний концерт Баха - точно не про розподіл гендерних стереотипів.

Тож справа не в тому, що на афіші написано «жінки». А у тому, що доля будь-якої яскравої людини заслуговує на найкраще, як і доля будь-якого яскравого явища та доля будь-якого сильного натхнення. Адже сіра метушня й усіляка «суєта суєт» ненавидить його сильніше за бруд. Але той червоний клапоть неодмінно з'являтиметься знову і знову та бентежитиме ще когось.

Прем'єра відбулася 18 і 19 червня 2014 року.

 

Детально про виставу
Купити квиток

Довгий різдвяний обід
12+

за мотивами п'єси Торнтона Вайлдера, на музику А. Вівальді
балет на 1 дію

0:45
45 хв
лібрето, хореографія, постановка
заслужений діяч мистецтв України
cценографія
заслужений діяч мистецтв України
художник костюмів
відеопроекція
асистенти хореографа
художник світла
звукорежисер
заслужений діяч мистецтв України

Серед балетних вистав небагато знайдеться таких, де немає розподілу персонажів на головні, другорядні й «масовку»-кордебалет. У «Довгому різдвяному обіді» кожна роль - яскраве соло з неповторним малюнком, так само, як у численній родині з декількох поколінь. Де б не блукали її мешканці, якої долі людьми б не були - на Різдво обов'язково збираються довкола стола з запеченою індичкою, ще й, бува, приводять з собою когось.

Нових людей до сім'ї впускає служниця з виразною посмішкою на усі 32 зуби. Й вона ж супроводжує членів родини «на вихід». Повсякчас в одному напрямку - навпроти годинникової стрілки. «Це не ми проживаємо життя - життя проживає нас», як каже хтось в іншому творі американця Торнтона Вайлдера, за мотивами п'єси якого йдеться у цьому хореографічному сюжеті. Про плин часу нагадують і знамениті «Пори року» Вівальді - усі 12 частин чотирьох концертів для скрипки з оркестром.

Але ж у сюжеті не може бути взагалі без підпорядкування, тому спробуємо здогадатись: чому служниця з тацею єдина, хто може виходити і входити в усіх напрямках і щоразу повертатися?

Прем'єра відбулася 29 і 30 грудня 2014 року

 

Детально про виставу
Купити квиток