Раду Поклітару презентував різдвяний спектакль "Київ Модерн-балету"

"Це найбільш довготривалий проект у моєму житті, - розповів Раду Поклітару. - Виставу почали ставити у 2009 році. І ми всі пам'ятаємо, який це був важкий рік. Тоді ми поставили перші 15 хвилин п'єси. Прийшла криза і, на жаль, прем'єру відклали. Зараз, коли відновлювали з відеозапису ту частину спектаклю, зрозуміли, що більшість акторів - нові. Ми навіть жартуємо в театрі, що це настільки довгий проект, тому що саме так він і називається - "Довгий різдвяний обід".

Це одноактний балет за мотивами однойменного твору Торнтона Вайлдера на музику Антоніо Вівальді "Пори року". П'єса Вайлдера оповідає про 90 років життя американського сімейства Байярда, які минають у вигляді різдвяних обідів. Життя героїв цикличне: вони ідентично закохуються, одружуються, народжують дітей, помирають.

На думку Раду Поклітару, "Різдвяний обід" - це балет-роздум про те, наскільки люди безцільно проживають своє життя, наповнюючи його суєтою, справами, які не мають жодного сенсу.

Раду Поклітару: "Це радянська байка, що художник має бути голодний"
"З 2009 року я не перечитував п'єсу і, працюючи над постановкою, орієнтувався на той багаж, який у мене вже є. Складно сподіватися, що люди, подивившись спектакль, перечитають Гофмана, Меріме, Вайлдера. Я орієнтуюся на своє уявлення про твір, яке плюс-мінус схоже на те, що люди принесуть із собою в зал. Тому набагато важливіша ідея Вайлдера, а не дослівне проходження сюжету і персонажів. Вона в тому, як важливо залишити після себе хоч щось. Якщо вдасться донести це до свідомості глядачів, то ми будемо щасливі, якщо ж ні, буде просто довгий різдвяний обід", - вважає Раду Поклітару.

Це перша інтерпретація п'єси Вайлдера в балеті. Ролі у виставі виконує 21 актор трупи.

Костюми для постановки Раду Поклітару знову створив художник Дмитро Курята. Всі вони - з шовку і оксамиту та стилізовані під початок XX століття.

"За місяць до прем'єри з'ясувалося, що на "Довгий різдвяний обід" три дні поспіль квитків немає. Українська публіка цього року, як не дивно, дуже змінилася. - заявив Раду Поклітару. - Ми спостерігаємо нереальну заповнюваність залів. В Одеській опері за кілька місяців на "Лускунчик" не було жодного квитка. Ми зараз ось показували цей спектакль у Жовтневому палаці і вперше за шість років у нас працювали перекупники. В Україні зараз, не дивлячись на ситуацію в країні і моторошне нехтування культурою в цілому, у пересічного глядача дуже великий інтерес".

Катя Куницька

LB.ua