Звернення громадян Детально
Прем'єра вистави "Завтра", поставленої на музику Шопена головним балетмейстером театру, заслуженим діячем мистецтв України, лауреатом Шевченківської премії 2016 року Раду Поклітару, відбулася на сцені Жовтневого палацу і зібрала повну залу глядачів.
Нову хореографічну постановку Поклітару показали в рамках вечора одноактних балетів. Відкрив вечір вже відомий балет "Вгору по річці" на музику сучасного українського композитора Олександра Родіна.
"Вгору по річці" – балет за мотивами оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда "Загадкова історія Бенджаміна Баттона" про людину, яка росла навпаки. Перші покази цієї вистави відбулися майже шість років тому – у квітні 2017 року.
Ставлячи балет за Фіцджеральдом, Поклітару дещо змінив відому з самого оповідання та однойменної екранізації Девіда Фінчера історію. Тут бачимо і цілковито фаустівського персонажа – Людину в чорному, яка й "запускає" зворотне проживання життя головного героя. А замість сина в "балетного Бенджаміна" донька (Поклітару раніше зазначав, що навмисно віддає більше дії, ніж в оригіналі твору, жінкам: дружині, коханці, доньці та онуці головного персонажа).
У другому відділенні показали прем'єру – балет "Завтра". За словами його творців, в центрі ідеї - розповідь про тих хто живе тут і зараз, про швидкоплинність часу, про те, як наші дії сьогодні формують наше майбутнє завтра.
В новій хореографічній виставі Київ модерн-балету задіяно 13 артистів. Цього вечора на сцені можна було побачити як нових учасників театру, так і тих, хто залишив колектив задовго до початку повномасштабного вторгнення, а зараз вирішив повернутися в постановки Поклітару. Серед таких – один із найвідоміших солістів Київ модерн-балету, постановник хореографії для кліпів та кіно Олексій Бусько. Кілька років тому він сильно травмувався на одній з репетицій і залишив театр.
Якщо в першій виставі вечора глядач стежив за сюжетом, який відбувався в декораціях, світловому малюнку, та міг роздивлятися пишні костюми, в які були вбрані танцівники, то в другій усе змінилося кардинально. На сцені жодних декорацій, на артистах лаконічні костюми – ніщо не відволікає від самого танцю. Тож якщо "Вгору по річці" – це історія, то "Завтра" – це синхронність, малюнок, техніка. І фінальний меседж.
Поклітару каже, що не хотів у розпал війни показувати на сцені щось злободенне, натомість прагнув створити "світло", яке додасть стійкості. Програмуватиме на щасливе завтра.
"Ми наразі живемо в дуже непростий час. Складно віднайти тему, яка була б співзвучною тембрально та емоційно тому, що переживає весь український народ. Та й чи необхідно її шукати. Тому ідея сюжетної історії на злобу дня була відкинута відразу. Мені здається, чим яскравішим й світлішим буде культурний продукт, створений під час війни, тим легше буде емоційно кожному пережити цей темний час", - пояснює хореограф.
Марія Кабацій
УКРАЇНСЬКА ПРАВДА
