Звернення громадян Детально
Про закриття сезону. Яким буде завтра для колективу «Київ Модерн-балету»? Про новий творчий проєкт «ДискриміНАЦІЯ», який нині готують митці? Як вдається працювати у наш нестабільний, воєнний час? Про команду однодумців – розмова Тетяни Поліщук з видатним хореографом
– Я дуже радий, що попри складний час, виклики, які постали перед всією Україною, а також творчими колективами, вже впродовж 17 місяців повномасштабної війни, розв’язаною російськими загарбниками, ми все ж маємо сильний склад трупи «Київ Модерн-балету», – зазначив Раду ПОКЛІТАРУ. – Нам вдалося, завдяки кільком кастингам, співпраці в залі на репетиціях, довести до високого рівня нових танцівників, які влилися до нашого колективу.
Сьогодні можемо казати, що наш театр має повноцінну творчу команду, і це артисти, які є тією «маркою» творчої якості, яким славиться «Київ Модерн-балет» не лише в Україні, а й у світі.
Закрили сезон новинкою з афіші – одноактним балетом «Завтра» на музику Шопена. Це розповідь мовою танцю про тих хто живе тут і зараз, про швидкоплинність часу, про те, як наші дії сьогодні формують наше майбутнє завтра. Бо те, яким буде наше завтра, ми вирішуємо вже сьогодні й заради нього живемо на повну силу…
Прем‘єра відбулася у березні й глядачі дуже тепло сприйняли цю мою постановку.
Другим відділенням показали ще одну роботу – виставу «Вгору по річці» на музику сучасного композитора, друга нашого театру Олександра Родіна. Це одноактний балет за мотивами оповідання Френсіса Скотта Фіцджеральда «Загадкова історія Бенджаміна Баттона» про людину, яка росла… навпаки (прем‘єра відбулася у квітні 2017 року, виставу показували на різних фестивалях і вона отримала схвальні відгуки глядачів та критиків – Т.П).
– Раду, а яким ви бачите завтра для колективу «Київ Модерн-балет»?
– Попри війну, все ж позитивно настроєний і впевнений, що все буде чудово. Знаєте, як кажуть: «Немає лиха без добра», у мене зараз багато пропозицій працювати в Європі, ставити різні балетні постановки, й нові проєкти. Хоча мені складно ставити не в Києві зі своїми артистами нові твори.
Поки мені вдається працювати з колективами різних країн, але моє серце належить «Київ Модерн-балету». Я часту приїжджаю до Києва, маю чимало планів, які хочу реалізувати саме зі своїм колктивом.
Я сподіваюся, що в репертуарі нашого театру знову будуть з’являтися не лише мої постановки, а й роботи моїх колег. І це правильно, бо для акторів (а вік танцівників, на жаль, досить короткий) важливо пробувати виконувати різні стилі, які пропонують різні хореографи. Молодим балетмейстерам життєво необхідно реалізовуватись у творчості, як можна раніше.
Нині наш театр є потужним творчим майданчиком для плеяди хореографів. 26 серпня ми відкриваємо наш новий театральний сезон балетом на одну дію за мотивами однойменної п’єси Вільяма Гібсона «Двоє на гойдалці» на музику Й.С. Баха, Ч. Варгас та дивертисментом сучасної хореографії «А сонце сходить щодня!». Вперше працюватимемо но новому майданчику Київський культурний кластер «Краків» (м.Київ, Русанівська набережна, 12).
«МУЗИКА СИЛЬВЕСТРОВА – ЦЕ ПЕРЛИНА В ЗОЛОТОМУ ОБРАМЛЕННІ»
– Ви не шукаєте легких шляхів. Вперше музика Валентина Сильвестрова стане основою балету. У доробку композитора складні, різножанрові твори: симфонічна, камерна, фортепіанна музика, вокальні й хорові цикли. Які саме твори будуть лунати у «ДискриміНАЦІЇ»? Це спеціальні записи зроблені під цей проєкт, чи компіляція, і хто їх зробив?
– Я великий шанувальник академічної музики, добре знаю й творчість Валентина Сильвестрова. Коли виникла ідея створити виставу «ДискриміНАЦІЯ», то для першої балетної спроби на музику Сильвестрова, я захотів торкнутися до його фортепіанної творчості.
У цій виставі буде використано шість творів у виконанні автора (у запису). Також, паралельно з музикою нашого сучасника пролунають різножанрові твори класика епохи бароко – Генделя. Це буде оркестрова, хорова і вокальна музика. Проєкт «ДискриміНАЦІЯ» створюється завдяки гранту – фінансової підтримки, яку ми отримали від «Українського культурного фонду».
– Ви автор лібрето всіх своїх постановок. Про що буде «ДискриміНАЦІЯ»? Назва балету дуже актуальна…
– Це буде вистава-притча, мої роздуми про те, якою буває дискримінація. На жаль, дискримінація буває різною: на расовому підґрунті, на ґрунті здоров’я, віку – старий чи молодий, статі, релігії, сексуальної орієнтації, зовнішнього вигляду чи будь-якої іншої ознаки, тобто нескінченно «різноманітною», як наше життя.
Вона буває більш агресивною, а інколи завуальованою, буває прихованою… Дискримінація дуже міфічна по своїй основі, буває замаскована чимось іншим, інколи її ховають за щось правильне, навіть людяне, добре… Дискримінація – це поширена проблема, яка впливає як на окремих людей, так і на суспільство в цілому.
Подібні дії є значною перешкодою для створення більш гармонічного та справедливого світу.
Наш балет «ДискриміНАЦІЯ» – це вистава-роздум, яка складатиметься з ряду новел, кожна буде мовою танцю і пластики «розповідати» про проблеми тієї чи іншої дискримінації. Вже два номери я зробив: вступ до балету й один із номерів у середині постановки. Я отримую величезне задоволення від роботи з танцівниками нашого театру. Знаєте, так швидко можу працювати лише з артистами «Київ Модерн-балету», бо ми один одного розуміємо з півслова.
– Прем’єра планується на осінь. Чи приїде маестро Сильвестров до Києва, бо після повномасштабної війни він виїхав до Німеччини. Були від композитора якісь побажання з приводу вашого балету?
– 21 жовтня запросимо глядачів на прем’єру, яка відбудеться у МЦКМ (Жовтневому палаці). Дуже хотілось би, аби на прем’єру приїхав Валентин Васильович.
Про це ми розмовляли з його донькою, але це питання стоїть відкрите… Якби Сильвестров приїхав до Києва і побував на прем’єрі – це було б супер подією, і моєю мрією. Обожнюю творчість великої трійки сучасних українських композиторів-класиків: Сильвестрова, Скорика і Станковича.
Валентин Васильович схвально віднісся до того, що на його музику поставлять балет, але ніяких застережень, побажань, вказівок не висловлював. З максимальним пієтетом ставлюся до того, що маю право поставити балет на його музику. Вважаю, що музика Сильвестрова в нашому балеті стане перлиною в золотому обрамленні музики Генделя.
– Сьогодні великим колективам важко виживати. Західні імпресаріо частіше запрошують мобільні невеликі трупи, або конкретних солістів на ту чи іншу постановку, концерт. Як вам вдається тримати на високому рівні аншлагові вистави та готувати нові?
– Гастрольна діяльність театру стоїть на паузі. Спочатку на заваді була пандемія COVID-19, потім війна, яку принесли в Україну рашисти… Зараз наш театр нікуди не їздить. По-перше, дуже велика небезпека в останню мить не отримати дозвіл на виїзд чоловікам за кордон.
Нагадаю, гастролі планують за пів року, а скасування дозволу на виїзд танцівникам можна отримати за два дні… Тому, говорити про гастролі на постійні основі зараз не доводиться. Хоча ми ведемо перемовини, складаємо гіпотетичні гастрольні маршрути, але поки триває війна такі плани важко реалізувати.
Виступати на високому рівні – це наша робота, бо театр існує для того, аби показувати цікаві вистави та створювати нові постановки. Якщо щось з цього робиться погано, то такий творчий колектив не має права існувати.
– Дійсно за кордон нині важко виїжджати артистам, а гастролі по Україні (не на схід, а на захід, де не ведуться активні бойові дії) можливі?
– Організація турне по Україні має теж певні труднощі, зокрема, через те, що складно передбачити будуть рашисти запускати ракети й шахеди, обстрілюючи різні міста. Чи буде під час вистави оголошена повітряна тривога? Одна справа, коли ми виступаємо у Києві, і якщо тривога не довга, то після її відбою можна дограти постановку. А якщо тривога триватиме кілька годин? То треба скасовувати вистави (таке вже було у нас кілька разів), бо глядачі й артисти не встигнуть добратися до дому до початку комендантської години.
А якщо це гастролі, орендоване приміщення, сплачений транспорт, готель, технічні райдери (монтаж декорацій) і що робити? Перенести вистави на інший день не вийде, бо зал, або театр, які приймають гастрольні виступи «Київ Модерн-балет», мають свої плани…
– Ваша творча команда за 18 років, як існує «Київ Модерн-балет», сильно змінилася? Сьогодні вона яка?
– За ці роки наша команда не дуже сильно змінилася. Кістяк лишився тим самим, як у рік заснування театру. Це Володимир Меленчуков, директор-художній керівник театру; Олександр Курій – чудовий звукорежисер, Олена Антохіна – художниця зі світла, солісти: Олексій Бусько та Дмитро Кондратюк, який нині ще виступає, як в.о. головного балетмейстера. А от артисти дійсно змінюються.
Ніколи не був кріпосником, бо вважаю, що танцівники мають право виступати там, де їм краще, цікавіше у творчому плані, спокійніше…
– Чи є плани ще попрацювати з композитором Олександром Родіним?
– Задум є, але це не конкретні плани. У квітні у Латвії відбулася прем’єра «Вія» за Гоголем на музику Родіна. Це була нова редакція постановки, яка суттєво відрізняється від вистави, яка була представлена у нашому театрі. Вперше в історії сучасної України модерн-балет на українську тематику увійшов до репертуару європейського національного театру. Композитором та ідейний натхненником проєкту був Олександр Родін, художник по костюмах Дмитро Курята, диригент Латвійської національної опери Каспарс Адамсонс.
Прем’єра з успіхом відбулася у Ризі. Це повністю український творчий «продукт», плюс живий оркестр (не фонограма, яку ми використовували у Києві) та артисти Латвійської опери та балету. Це перенесення вистави, яку ми робили для «Київ Модерн-балету», але у Ризі це вийшла розширена версія по складу виконавців для великої сцени. У постановці використовуються нові відеотехнології, які надають більше видовищності балету.
Акторський склад був чудовим і це танцівники світового рівня. У постановку я додав 8 осіб до кордебалету і вийшло більш видовищним дійство. Балет йде на аншлагах і я гордий цим. 16 червня відбулося закриття сезону Латвійської національної опери та балету і на всі вистави «Вія» квитки розкупили заздалегідь.
– А ми можемо пофантазувати, що колись і «Київ Модерн-балет» матиме свій оркестр, а вистави будуть йти наживо, а не під фонограми?
– За 18 років існування нашого театру ми досі не маємо свого приміщення: сцени, репетиційного залу, а тому оркестр це не найголовніше, що потрібно «Київ Модерн-балету». А помріяти можемо… Втім, нам більше потрібен свій дім, але поки війна це питання не на часі.
Тетяна ПОЛІЩУК
