Інформація, щодо подій, які не відбулися весною, та перенесені на новий театральний сезон. Детально
«Розумні нам не потрібні. Нам потрібні вірні»
«Важко бути Богом» брати Стругацькі
Ілля Мірошніченко та Катерина Кузнецова презентували прем’єру в "Київ Модерн-балет" – балет-антиутопію «1984. Інша» за мотивами роману Джорджа Орвелла. Вони ж і виконали головні партії постановки – Її та Його. Зовсім не даремно їх герої не мають якихось конкретних імен, на відміну від прототипів. Адже, культовий роман, втілений мовою тіла, звучить не тільки словами Джорджа Орвелла, але й візуалізує збірно головні меседжі всіх антиутопічних сюжетів, в котрих суспільство не має жодної вакцини проти спотворення власних душ. А головне ставить вкотре питання, а чи здатне хоча б кохання розірвати пута викривленої брехнею реальності.
Гібридний світ пропаганди, страшні зародки якого здавалися лише попередженням для майбутніх поколінь ще в минулому столітті, сьогодні набули свого тіла, конкретних обрисів і навіть імен. Хореографи-постановники у своїй інтерпретації відомого сюжету свідомо відходять від звичного контексту твору. Роман перетворює свої ідеї в хореографічний малюнок, в якому Він, як і всі інші, людина кольору хакі, лише з червоною стрічкою-відміткою на серці. Як і всі інші, Він вживає пігулки пропаганди регулярно, слухняно, притупляючи тим самим будь-які інші свої чуття. «Великий Брат» контролює дихання кожного, вкладаючи безумство лозунгів у їх свідомість, доводячи їх стан до рефлекторного тваринного гарчання з-за сітки клітки.
У єдиному пориві танцівники підноситимуть віддано схрещені руки догори й майстерно у стилі «body percussion» відтворять єдине дихання несвідомої суспільної машини, позбавленої власного «Я». Трупа "Київ Модерн-балет" давно вже славиться винятковим стилем хореографічної школи, яка виявляє себе в кожній індивідуальності танцівника. Тут балетний організм у складі 9 артистів (Владислав Добшинський, Катерина Курман, Роман Кушнеревич, Олександра Максимчук, Валерія Мельничук, Віолетта Петролай, Дмитро Погрібніченко) амплітудний і єдиний у своїй виразній лексиці, завдяки чому в поєднанні із сучасною музикою Гільдур Ґуднадоттір та Hauschka, без особливих якихось дорогих спецефектів змушують поринути в моторошний світ, в якому індивід ламають так само легко, як сірник. І попри те, що сучасна музика влучно вплелась у сучасну хорегорафію, у голові неодноразово під час перегляду зринали рядки з відомих пісень гурту Nautilus Pompilius, зокрема «…И я держу равнение, даже целуясь, На скованных одной цепью…» і «…Я не видел людей страшней, Чем людей цвета хаки», що не дивно з огляду на ті ідеї, які закладені в них і у самій постановці.
Вона – сліпа, чи свідомо обирає чисту темряву, замість чорного світу брехні. Вона закриває свої очі чорними окулярами і тільки, як Свіфт Григорія Горіна, відчуватиме цей світ на дотик, аж доти, поки кохання не зніме з неї цей морок з очей. Але система нищить навіть це почуття, ламає зсередини так, що навіть закоханий Він зрадить Її, як і Уінстон Джулію в однойменному романі, бо як казав Орвелл, вже ліпше її, ніж його. І це теж вибір. Художня робота зі світлом надає постановці об’єму і певного динамічного пульсу, коли гра відблисків, проміння і тіней доповнює хореографічну динаміку.
«Ми зустрінемось там, де немає темряви», – промовляє у своєму романі письменник, але, на думку постановників, й світло може породити темряву, заворожити й осліпити. Яскравий прожектор у глибині сцени – це автономний герой вистави, саме в його світлі народжуються омани й гіпнотичні тіні Великого Брата, воно, як істинне зло, ховається завжди за маскою добра, чим деформує розуміння правди. Саме цей прожектор у постановці стане втіленням абсолютного антигероя, якого за законами будь-якої антиутопії знищити не можливо, тому і Він після поразки у двобої з випалюючим світлом зрозуміє зраджену Її і вже тепер сам обере морок замість світла.
«1984. Інша» – це дійсно інша, ніж в Орвелла історія, бо вона ще більш універсальна для нашого посттоталітарного суспільства, для світу, котрий живе в епоху постправди та гібридної свідомості.
Рецензія: Даша Кашперська
Детально Pro Театр
Фото: Настя Телікова