Завіса відкриває сцену, і виявляється, що геть уся трупа - так-так, і хлопці також - одягнені у добре скроєні сірі сукні, що нагадують вбрання праль усіх часів до винаходу пральних машин. Ці пралі зайняті надзвичайно важливою справою: відтирають і відшкрябують, вибивають і виполіскують якісь невидимі часточки бруду зі свого одягу. Аж ось з'являється клапоть червоної тканини. І одна з праль приймає її як виклик.

Це вистава про здатність ризикувати, кохати, мужньо виходити з середовища (яке, звичайно, чинить опір до останнього) - й водночас про жіночність, якій пощастило розкритися і зустрітися зі справжньою благородною чоловічою мужністю: дует солістки і соліста в ці хвилини захоплює надзвичайно. І здається, ніби це історія однієї унікальної свавільної дівчини серед усіх «сірих куриць» (які, до речі, утворюють на сцені надзвичайно складну і дисципліновану геометрію ліній і фігур). Проте ре-мінорний клавірний концерт Баха - точно не про розподіл гендерних стереотипів.

Тож справа не в тому, що на афіші написано «жінки». А у тому, що доля будь-якої яскравої людини заслуговує на найкраще, як і доля будь-якого яскравого явища та доля будь-якого сильного натхнення. Адже сіра метушня й усіляка «суєта суєт» ненавидить його сильніше за бруд. Але той червоний клапоть неодмінно з'являтиметься знову і знову та бентежитиме ще когось.

Прем'єра відбулася 18 і 19 червня 2014 року.