Звернення громадян Детально
Як тільки не вирішували хореографи лавиноподібне наростання цієї знаменитої музики! Протистояння двох чоловіків, на основі сучасної стилізації іспанського танцю; одна жінка в оточенні кількох чоловіків; нескінченні лінії кордебалету - здається, вже є все. Проте досі ще не було такого, щоб сплутані і зв'язані темними гамівними сорочками люди, побачивши стрімкий летючий біг вільного одинака, знаходили стільки різних способів випростатись звідти й спробувати рухатись по-своєму. Адже всі, хто тут є - унікальні й красиві. Але що у них з цього вийде? Ставати самими собою - не таке вже й просте завдання, навіть якщо маєш сильне бажання і купу енергії.
Двадцять хвилин цієї вистави дуже виснажливі для артистів. Робити енергійні па та хитромудрі підтримки, бігти з криком, тягати або утримувати одне одного без пауз доводиться усім - окрім того, ефектного вільного одинака, котрий якимось чином заробив собі перепочинки. Є момент, де всі разом струнко вистрибують вгору, падають й прокочуються на спині й миттєво підіймаються, аби вистрибнути знов, а на підлозі залишаються вщент мокрі відбитки їхніх спітнілих спин. Це вражає.
За правилами сучасної режисури, кожну мить сценічного часу треба навантажувати дією, навіть ще до того, як почнеться музика. А також після того, як вона закінчиться й артисти вийдуть на уклін до глядачів. Вистава завершується лише тепер.
Прем'єра вистави відбулася 3 жовтня 2007 року
Детально про виставу
Найпоетичніша з вистав театру водночас глибоко філософська і дуже реалістична, попри те, що в ній взагалі немає декорацій, а з реквізиту на сцені з'являються на декілька хвилин одна валіза й ще на декілька - білі парасольки.
Охайні зачіски, або волосся під картузом, ситцеві сукеньки з комірцями (таке пасує усім дівчатам без винятку!), або брюки «доджинсової ери» на підтяжках… Все, про що танцюють у «Дощу», могло відбуватись будь-де, але в певні десятиліття. Здається, тоді наші бабусі були зовсім маленькими, а за красунями-прабабусями зітхало півсвіту.
Тодішнє життя пробігає як на перемотці: невпинно, впорядковано, подібно до цілеспрямованих й енергійних бахівських прелюдій з фугами з «Добре темперованого клавіру». Людство на сцені розподіляється на жіночу та чоловічу групи, зацікавлені одне одним - тут кожен має навпомацки знайти собі пару й опору. Час від часу цей плин подій пригальмовує, і розквітає окрема музика - щоразу це нова яскрава етнічна пісня. А з нею - окрема історія якоїсь пари, якогось тріо, ба навіть когось одного в оточенні натовпу. До речі, у цій виставі безліч способів вирішити хореографічну задачу «на сцені 18 людей, і треба з них зробити натовп»!
І хоча найбільше «заводять», звичайно, жваві треки, варто уповільнитись і придивитись до ніжності, з якою брат заколисує сестру, знаючи, що життя їх колись розлучить; до знесилюючої напруги двох чоловіків, що домагаються взаємності від надзвичайно сильної жінки, в якої взагалі якийсь свій шлях; до терпіння, дурикуватості й тихого щастя. І наприкінці, коли індивідуальність усіх цих людей знов поступається життю як такому, виявиться, що прощатись з ними дуже шкода.
Прем'єра вистави відбулася 3 жовтня 2007 року
Детально про виставу