Довго... Занадто довго тривала пауза в моєму танцювальному романі з музикою Петеріса Васкса. У далекому 2008 році відбулася прем'єра балету "Underground" на музику його геніального скрипкового концерту. Через 16 років я зважився знову доторкнутися до творчості Васкса - цього разу це віолончельний концерт. Більш низький і глибокий звук віолончелі підкреслить ці роки, що промайнули непомітно, за які я став старшим, які стільки принесли в моє-наше життя. І це не лише жахи війни, а й міріади світлих миттєвостей любові, дружби, тепла, ревнощів, відчаю, таємних дотиків, мерехтливої надії та всього-всього з чого складалося моє буття. І цим усім я спробую поділитися з персонажами нового балету - "Друзі". Чотири людини - двоє жінок і двоє чоловіків, проживуть у танці приголомшливу музику Петеріса Васкса настільки щиро, наскільки їм дасть змогу відстань між сценою та глядацькою залою, між космосом театрального буття і повсякденністю. 

Це мій подарунок Петерісу до його дня народження. Із завмиранням серця і як ніколи неймовірно переживаючи, я чекатиму на останні секунди балету, щоб зрозуміти - чи виправдав я очікування Маестро, чи зміг по-своєму знайти смислові акценти в його концерті.

З днем народження, дорогий Генію!