«Лускунчик. Версія» – нова українська версія балету-фантасмагорії на дві дії у постановці Раду Поклітару, створена за мотивами твору Ернста Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик і Мишачий король». 

Історія починається на холодній зимовій вулиці, де маленька дівчинка-безхатько шукає бодай крихту тепла й людської уваги. Вона звертається до заможних перехожих, які поспішають повз, але для них її ніби не існує. Лише Миша зупиняється поруч і дарує їй те, чого не зміг дати людський світ, – турботу. Заснувши під вікнами багатого дому родини Штальбаумів, дівчинка ніби входить в інше життя. У своїй мрії вона стає Марі, донькою заможної родини, опиняється серед різдвяного свята, подарунків, загадкової появи Дросельмаєра та його дивного подарунка – Лускунчика. Спершу він лякає Марі, але згодом стає для неї тим, у кому вона впізнає близькість, ніжність і захист. Навколо оживає химерний світ, де Миші й дитячі фантазії поступово відкривають інший вимір історії. Тут страх переплітається з теплом, самотність – із мрією про любов, а казка набуває дедалі тривожнішого й глибшого звучання. 

«Лускунчик. Версія» розгортається як пронизливий сон дитини, яка до останнього прагне тепла, дому й любові. У цьому сні вона проживає власну метаморфозу: від беззахисності до внутрішньої сили, від самотності до права бути побаченою і почутою.

У новій версії «Лускунчик» отримає оригінальну музику українського композитора Олександра Родіна, створювану спеціально для лібрето Раду Поклітару. Це має бути партитура, у якій різдвяне передчуття, тендітна дитяча мрія й мерехтіння свята поступово відкриватимуть інші барви історії – тривогу, напруження, ніжність і трагічну силу фіналу.

Музика майбутньої вистави задумана як жива частина її драматургії: вона має дихати разом із героями, наближати глядача до химерного світу дитячого сну й робити відчутним те, що не завжди можна висловити словами: самотність, потребу в любові, крихкість надії та бажання бути побаченою.